- Тоді що завадило українкам вийти з групи?
- Мабуть, недостатня концентрація у вирішальні моменти двох перших матчів з сильними командами Німеччини та Кореї. До того ж у вирішальних матчах наша команда зіткнулася з необ’єктивним суддівством. У стартовому поєдинку з німкенями арбітри часто заплющували очі на грубість суперниць, через що вже на четвертій хвилині отримала важку травму Оксана Сакада. Травма спини виявилася настільки серйозною, що організаторам довелося транспортувати її в Україну. Крім того, з ушкодженнями грали голкіпер Тетяна Ворожцова, Ірина Шибанова, Ірина Шеєнко та інші. Не менш драматично склався й матч з Кореєю, адже на останній хвилині нам вдалося наздогнати суперника в рахунку. Проте кореянки все-таки зуміли використати нашу помилку і на останніх секундах закинути вирішальний м’яч.

- У фіналі Росія здолала Норвегію. Чи це закономірний підсумок турніру?
- Так, я ще до початку чемпіонату світу передбачала, що саме ці дві збірні поборються за золоті медалі.

- У лютому 2008 року «Галичанка-ЛНУ» у поєдинку 1\8 фіналу Кубка ЄГФ зіграє проти норвезького клубу Byasen HB Elite...
- У складі віце-чемпіонок світу грали п’ять представниць цього клубу, а дві постійно виходили в основному складі. Норвежки – дуже сильні, сповідують швидкий, потужний та атакувальний гандбол. Гадаю, нам буде нелегко. Проте складати зброю перед ними не збираємося.

- Чи могла позначитися на діях збірної України відсутність кількох лідерів – Марії Вергелюк, Реґіни Шимкуте, Анастасії Подпалової та інших?
- Безперечно. Відсутність лідерів звузила тактичні варіанти нашої команди. Гадаю, були б вони здорові, ми виступили б краще.

- Зате відсутність лідерів дозволила запасним гравцям проводити більше часу на майданчику. Зокрема, ти у матчі з Парагваєм закинула аж 14 м’ячів...
- От якби я закинула їх у матчі з Кореєю, то більше б пишалася цим фактом (сміється).

- Після завершення турніру багаторічний наставник нашої команди Леонід Ратнер заявив, що піде зі збірної. Що Ратнер вам сказав на прощання?
- Леонід Анатолійович зайшов у роздягальню, подякував за старання та самовіддачу. Сказав, що покидає команду і побажав нам успіху.

- Чи вже відомо, хто його замінить на посаді головного тренера?
- Я наразі про це не знаю. Ймовірно, головним тренером стане наставник запорізького «Мотора» Олександр Портной або помічник Ратнера у збірній Ігор Дядечко...

- Участь в Олімпійських іграх більшість спортсменів вважають вершиною своєї кар’єри. Після такої невдачі у тебе не виникає бажання піти з гандболу?
- Ні, життя триває. Гадаю, якщо навіть деякі лідери покинуть збірну, то з часом їх може замінити талановита молодь. Так вже склалося, що гандбол із часів Ігоря Турчина є культовим ігровим видом спорту в Україні, тож наша команда все одно боротиметься за найвищі місця на чемпіонатах світу та Європи. Крім того, хочу в складі «Галичанки» стати чемпіонкою України...

Із досьє
Вікторія Борщенко народилася 5 січня 1986 року в Херсоні. Амплуа - розігруюча. Зріст - 170 см, вага - 66 кг. Правша. Майстер спорту. Почала грати в гандбол у 1996 році. Перший тренер - Ю. В. Здвижко. Виступала за «Дніпрянку». У «Галичанці» з 2002 року. Незаміжня. Студентка УНФІЗ. Хобі – танці, боулінг. Прізвисько в команді – «Бо».